Вулиця Гидкі Потоки
Неприємні враження розвіялися лише у Воловці, де ми зійшли на перон. Ми ідучи селом, чемно віталися. Мої російськомовні друзі старанно імітували українське «доброго дня!», власне у формі побажання. І воловчани ніби почали піддаватися. Коли переконалися, що ми не збираємося складати їм конкуренції зі збору чорниці, — почали підказувати дорогу, роз'яснювати, де можна знайти воду.
